к списку публикаций
author Василь Пехньо 10 апреля 2014, 00:00 4 мин. чтения

ФФУ: ми втрачаємо мораль

Блогер MatchDay Василий Пехньо провел расследование относительно мячей, которые ФФУ закупила для развития детско-юношеского футбола.

Блогер MatchDay Василий Пехньо провел расследование относительно мячей, которые ФФУ закупила для развития детско-юношеского футбола.

Передаю дитячому тренерові Олексієві Клименку в руки м’яч, який ФФУ закупила для «розвитку» (свідомо вживаю це слово в «лапках») дитячо-юнацького футболу. Перше запитання: «Помічаєте в цьому м’ячі якісь недоліки?». Після відповіді розумію, що подальша розмова виглядатиме фарсом на тему діяльності футбольної федерації. «А какие в нем „долики“? Его максимум в сервант поставить или подарить кому-то. И то — я бы такого не делал. Тем более в футбол им не играл бы».

І така реакція щодо м’ячів, закуплених ФФУ для дитячо-юнацького футболу, не була одиничною. Принаймні, у людей, які хоча б трохи у своєму житті мали справу із футболом.

«Я уже и не помню, когда вообще такими мячами еще в футбол играли. Ну разве-что лет 20 назад. Тогда иметь хоть какой-то мяч — было счастьем», — обурюється мій оператор після зйомок-консультацій із дитячим тренером щодо «сумнозвісних» м’ячів.

От і я пригадую, як подібні снаряди із дерматину продавалися на базарі і коштували серйозні на той час (початок 2000-х) гроші — 60-80 гривень. Звичайно, тоді це було величезною радістю: отримати такий недолугий м’яч і вийти із друзями на поле. А потім тричі його вдарити — пробити, прийти додому і заробити за це «на горіхи» від батьків. Ну, то такий собі ліричний відступ.

Нинішнє покоління дітей подібними м’ячами, які наша федерація доблесно придбала для тих же дітей, напевно, ніколи в футбол не грало. Нині хлопчак або ж мають вдома кулю більш-менш нормальної якості або ж мають такого товариша. Інша проблема — тепер діти віддають перевагу «віртуальному м’ячу». І це не просто проблема, а біда. Витягнути юнаків із комп’ютерного болота покликалась Федерація футболу України! Гордо звучить. Правда?

«Ми тричі були в Федерації — і тричі чули про ці м’ячі», — так свою розмову розпочинав лідер львівських ультрас Тарас Павлів. Він один з тих вболівальників, кому нещодавнім часом вдалося потрапити у святая святих українського футболу — кабінети управлінців, Виконкоми, засідання тощо. І бруд, який снує тамтешніми кабінетами — чорніший чорного.

Тепер по суті: ФФУ вирішує закупити футбольні м’ячі для дітей. Все вирішують зробити централізовано — за словами Анатолія Конькова, з 200 тисяч гривень, які федерація виділяє на розвиток дитячо-юнацього футболу кожній регіональному осередку, в Києві залишають по 50 тисяч. В сумі виходить більше мільйона гривень. Ласий шматочок.

На ці чи, може, лише на частину цих грошей — в ситуації має розібратися Федерація — закупили 20 тисяч м’ячів для дітей. Увага! ДЛЯ ДІТЕЙ — майбутніх футболістів збірної України. Будь-яка адекватна людина розуміє, що такий спортінвентар навіть для ФК «Двор» не годиться. А тут ще й аж дві експертизи провели...

Перша — 15 листопада 2013 року. Висновок державного підприємства «Укрметртестстандарт» — не відповідають вимогам стандартів. Говорять, що ця експертиза проводилась за ініціативою Конькова. Найбільш вражаюча характеристика, за якою м’ячі є непридатними — «рівень запаху». За результатами випробувань він перевищує встановлені норми і становить 3 (!) бали при нормі не більше 2. Крім того, порушено стандарти за показником «відскок».

Інша експертиза — нібито ініційована Поповим — датується 16 січня 2014 року. М’ячі відповідають характеристикам! Але про найбільш шкідливу ознаку — «рівень запаху» в цьому дослідженні забувають. Натомість в новій експертизі відскок — в гранично допустимих межах.

От як таке може бути?

Коньков ще місяць тому стверджував, що закупівлею горезвісних снарядів займався виключно його віднедавна злісний ворог — Анатолій Попов. І що м’ячі постачала фірма, в якій працює син першого віце-президента ФФУ. «Его сын, брат или сват. Не знаю...».

Виникає логічне запитання до Конькова: «Анатолію Дмитровичу, але ж хто би не закупляв ці м’ячі, все одно за все, що відбувається у Федерації футболу, відповідаєте ж саме Ви?!»

Відповідь від президента ФФУ: «Я ж не могу за все отвечать. Есть люди ответственные за конкретные вопросы...»

Зрозумів, запитань більше немає.

Змінюється країна, люди, думки, переконання, перемагають революції... А в управлінні ФФУ не змінюється наразі нічого. Складаєтсья таке враження, що люди розпочали відкриту війну інтересів і цей конфлікт ставлять вище за будь-яку роботу на справжній розвиток українського футболу . І від цього, на жаль, постраждали діти.

Василь Пехньо


Для добавления комментариев требуется регистрация.